Дата народження Ісуса Христа та Новий рік
На думку більшості вчених, при обчисленні в VI столітті римським ігуменом Діонісієм Малим року Різдва Христового, було зроблено помилку кілька років. Тому будь-які названі цифри будуть недоведеними, як і саме існування Ісуса Христа.
25 грудня, як Різдво Христово – умовна дата
Цей день був обраний як переход від язичницького свята Дня Непереможного Сонця (початок року) до Християнства.
Свято “Непереможне Сонце” (Dies Natalis Solis Invicti) у Римській імперії було присвячене зимовому сонцестоянню і відзначалося 25 грудня. Це був день, коли світловий день починав збільшуватись після зимового сонцестояння, що символізувало перемогу світла над темрявою.
Свято символізувало перемогу світла над темрявою, сонця над зимою, і було пов’язане з ідеєю відродження та оновлення.
Існує теорія, що християнська церква обрала 25 грудня для святкування Різдва Христового, щоб замінити собою це язичницьке свято, символічно “надавши” собі його дату.
У Стародавньому Римі сенат починав свою роботу над березневі іди (15 березня). Цього дня вступали на посаду новообрані консули, і ця подія також означала початок нового календарного року. Пізніше, в 153 році до н.е., дату початку роботи сенату і нового року було перенесено на 1 січня.
На території Московії (Російської імперії) цей звичай укоренився після указу Петра I в 1699 році, який переніс початок року з 1 вересня на 1 січня, дотримуючись європейської традиції.
В Україні святкування Нового року 1 січня почалося з 1700 року, коли це було введено Петром I на території Російської імперії, до складу якої на той час входила частина українських земель. До цього, після прийняття християнства, на українських землях Новий рік святкували 1 березня, а пізніше, на частині земель, що входили до складу Великого князівства Литовського, його почали відзначати 1 січня ще з 1362 року.
Однак, літочислення вели за юліанським календарем, тому фактично святкування було на два тижні пізніше, ніж у країнах Західної Європи.
Україна перейшла на григоріанський календар у 1918 році – 16 лютого 1918 року за юліанським календарем, стало вважатися 1 березня за григоріанським. Це було зроблено Українською Народною Республікою, щоб уніфікувати літочислення з більшістю країн світу.
У Росії її перехід на григоріанський календар стався 14 лютого 1918 року, коли було видано декрет Раднаркому про запровадження Російську республіку західно-європейського календаря. Декрет передбачав, що після 31 січня 1918 настане 14 лютого, таким чином, 13 днів було виключено з календаря.
